ДО Б. С-ГО



Категории Павло Грабовський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Прощай, коханий ляше-друже! Час розiстатись настає. А як болить, як б'ється дуже Вiд туги серденько моє. Одно гадали ми з тобою, Шукали одного шляху, I от зiйшлись в тюрмi з собою, Найшли недоленьку лиху. Мир чарiвничоï омани Пред нами птахом зник давно: Неволя вiчна та кайдани - То нам судилося одно. Але ж i ту судьбу шалену Не довелось дiлити нам: Ти — за Байкал, а я — за Лену,- Розтечемось по чужинам. Хто зна: чи вернеться спромога До працi стать за все святе, А чи навiк тяжка дорога Колючим терном заросте? Отак-то, голубе мiй, ляше! Тобi — рудник, менi — тайга... Та не належить серце наше До пут утисника-врага. Вiддавна руки нам невiльнi, Душi ж неволя не скує; Єднають нас змагання спiльнi,- Хто ïх хортами зацькує? Не кривда п'яного магната, Не заздрiсть жирного ксьондза, - Нас порушає проти ката Журби вселюдськоï сльоза. В чаду скаженого прокляття Потоком кров лили батьки; Той час минув: ми рiднi браття, Ми — нерозлучнi бояки. За що ж? За те, щоб духом згоди Все понялося мiж людьми, Щоб нашi змученi народи Так побраталися, як ми! ' До Б. С — го. Вiрш присвячений Бронiславу Сєрошевському — товаришевi П. Грабовського по засланню.
ДО Б. С-ГО