ТрудIвниця



Категории Павло Грабовський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Хмуро дивилася школа, В бовдурi глухо гуло, Вiтер вривався зокола, Сумно в хатинi було. Мертва трудiвниця-панi Бiла, як вiск, на столi Там почивала, зараннi Збувшися скорбiв землi. Рук i на час не складала, Щиро кохала дiток, Листу якогось-то ждала,— Тiльки i знав наш куток. За день одсунула книжку, За день не стала робить, Як опинилась на лiжку, — Нiчим було пособить. В непогiдь, стужу злиденну (Певно, сама сирота!) Зайде в хатину нужденну, Словом усiх повiта. Дасть, коли треба, поради, Викладе все до пуття... Боже! З якоï б то ради Ïй вiдбирати життя? Журно посходились дiтки Обiк нiмоï труни: Втратили неньку сирiтки, Втратили промiнь вони. Вдарив i дзвiн похоронний... Нiчого, мабути, ждать: Треба людинi стороннiй Шану останню вiддать. Дим закурився з кадила, Серце зворушував спiв... Що дiтвора голосила, — Просто не чути попiв! А як на цвинтарi стали, Кинули грудку землi, — Гiрко батьки заридали, Аж надривались малi. Мовчки вернули на помин, Що громадяни знесли. Якось не складувавсь гомiн, Навiть дяки не пили. Та й розiйшлися по хатах, — Школа осталась пуста... Хуга свистить по загатах, Жалiбно труп замiта.
ТрудIвниця